Авенір Коломиєць, який проживав у Бережниці, навчався у Варшавському університеті на теологічному  факультеті. Приїзджаючи на канікули він гуртує навколо себе молодь, та поважних бережничан. Таким чином у кінці 20-х років  виникає товариство «Просвіта», яке швидкими темпами переростає в осередок  регіонального значення.
Завдяки «Просвіті», у 1932 році в Бережниці ,було відкрито хату-читальню. Літератор докладає всіх зусиль, аби при бібліотеці функціонував окремий відділ літератури для дітей.

Користувались дитячою бібліотекою також діти  Кураша, Теклівки, Рудні, Нивецька, Ремчиць і навіть Орв’яниці.  Обслуговував тоді дітвору  незамінний і добрий бібліотекар дядько Трифон ( Сікидін Трифон Пархомович 1907-1984). Авенір дуже дбав про українську бібліотеку для дітей. У творчому доробку письменника чільне місце посідала дитяча тематика.  «У бережничан дітей  було багато,  як піску» - пише Антончик Антон Хомич. І про них дбали, хоч умови життя були не простими. Навіть молодь ходила колядувати на книжечку « Дзвіночок», « Світ дитини».

Антон Хомич згадує, – « У « Просвіті» Трифон обіймав дуже скромну посаду, виконуючи обов’язки бібліотекаря. Я його знав, як батька рідного. Усе найдорожче у моєму дитинстві  пов’язане і навіть зрощено  природно з постаттю цієї людини, бо  ж моя  батьківська хата своїми вікнами дивилася прямісінько у вікна оселі дядька Трифона. І тепер не можу збагнути, де я більше бував – у своїй хаті, чи у « Трифоновій». Мене там приваблювало буквально все: і детекторний  приймач, яким мені дозволили користуватися, і великий портрет Тараса Шевченка, що висів на стіні   поряд Симоном Петлюрою та чорним тризубом, і триптих Івана Богуна (« Перед боєм». « Побоїще», «Після бою»), і як багато на полиці книг, і як дядько Трифон переплітає  книги…

Якщо Авенір Коломиєць  лише навідувався  час від часу до Бережниці, був головним ідеологом  « Просвіти», то Трифон  Пархомович на своїх плечах ніс основний тягар повсякденної роботи.  Він повинен був координувати весь складний процес життєдіяльності, тепер уже потужного товариства « Просвіта», з багатьма її відгалуженнями. Про все він турбувався: щоб вчасно забезпечити українських дітей  підручниками « Зірка», « Напровесні життя», щоб вчасно передплатити дитячий журнал « Дзвіночок», « Світ дитини», щоб не запізнитись передплатити періодичну пресу для дорослих, щоб не прогаяти і поновити бібліотечний фонд найсвіжішими виданнями.

Лагідна і щира вдача, почуття гумору і жарти Трифона Пархомовича, вабили до себе читача. Роблячи обмін книжок дітям, він  неодмінно оглядав кожну з них, аби вона була в належному стані, потім вів бесіду про зміст прочитаного. Коли треба робив зауваження, повчав. Обмін книг проводився щонеділі після обіду. Сам  лагодив і переплітав книги. Усе це робив безкоштовно . Мене вражала ерудованість Трифона Пархомовича. Він міг довго цитувати напам’ять твори  Т. Шевченка, І. Франка,  Л. Українки, С. Руданського, О.Олеся. Я пам’ятаю і тепер, як він цитував І. Франка:

« Довго нас недоля жерла, досі нас наруга  жре, а ми крикнем, ще не вмерла, ще не вмерла  - і не вмре». Він пишався своєю приналежністю до української нації, за що довелося дорого заплатити, згодом потрапив до найстрашнішої політичної в’язниці   Польщі – Берези  Картузької, з якої чудом удалось вирватись,  а ще через деякий час у  1945 році, був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і засуджений на   10 років ГУЛАГУ.

Проходили роки, нестояло життя на місці. Мінялися завідуючі бібліотекою. Так у 1953- 1955рр.. у бібліотеці  працювала Дячок Є. А.,  Бігун О. В.  у 1955;  у 1963 - НикитюкЗ.О., Сікідін І. П. ;   у 1966- 1967рр.. Кутепова М. В.;  у 1972 -  Михальчук Л. Г;  у   1972 – 1988  - Камінська ф. А;  у 1988- 1991- Самолюк Т. С. ; у 1991-2002- Мельник О. П..
 В даний час в бібліотеці працює Хомич Т. С.

В дев’яностих роках минулого століття до бібліотеки надходило багато різножанрової літератури. Зараз ситуація з надходженням погіршилася. Невелику часточку літератури закопую за платні послуги. Платні послуги становлять 4 гривні для  дорослих за читацький формуляр, для дітей 2 гривні.

З 2002 року бібліотека називається публічно- шкільна. Відбулося об’єднання публічних і шкільних бібліотек.

Книжковий фонд становить 15800 книг. Читачів 340, з них 86 дітей.

Використовуючи різні форми і методи бібліотека надає особливу увагу забезпеченню читачів необхідною їм інформацією. Бібліотекар постійно вивчає інформаційні потреби і запити читачів шляхом анкетування, аналізу читацьких формулярів, бесід.

Книжковий фонд постійно  розкривається,  пропагується, рекламується, за допомогою різних форм і методів бібліотечної роботи. Постійно проводиться інформування про нові надходження. Щороку проводиться акція « Живи, книго», та Тиждень книги.

Бібліотека сприяє відродженню і розбудові національної освіти й виховання, збагаченню інтелектуального і культурного потенціалу нації.